ІКАР

(грец. Ikaros), -а, ч. 1. У давньогрецькій міфології — юнак, син Дедала, який намагався перелетіти море на крилах, зроблених з пір'я, скріпленого воском. Ікар надто наблизився до Сонця, віск розтопився, й юнак загинув. 2. перен. Політ Ікара – означає сміливі прагнення, нездійсненні через брак знань. Та бійся знесеному буть: Ікарове окрилля вік навертатиме на путь досадного знесилля. (Т.1, кн.2:173); У небо, у надвищ, за хмари за чорні до сонця, Ікаре, спрямовуй свій лет! (П-1:98).

Словник мови Стуса 

T: 0.038756016 M: 1 D: 1