ІУДА

(давньоєвр. jehūdah — нехай Бог буде прославлений), -и, ч. 1. Один з дванадцяти апостолів Ісуса Христа, який зрадив свого вчителя за 30 срібних монет. 2. перен. Зрадник. Ісус Христос був опортуністом. Тому, що серед дев'яти його учнів був Іуда. (Т.1, кн.2:183); Колись Ісусом мудрий був Іуда і став Іудою Ісус Христос. (ЧТ:75).

Словник мови Стуса 

АВТОДАФЕ →← ІСПЕРЕДЛІТ

T: 0.168308243 M: 4 D: 620