E Є І А Б В Г Д Е Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я Ґ 
ІУДА
(давньоєвр. jehūdah — нехай Бог буде прославлений), -и, ч. 1. Один з дванадцяти апостолів Ісуса Христа, який зрадив свого вчителя за 30 срібних монет. 2. перен. Зрадник. Ісус Христос був опортуністом. Тому, що серед дев'яти його учнів був Іуда. (Т.1, кн.2:183); Колись Ісусом мудрий був Іуда і став Іудою Ісус Христос. (ЧТ:75).

Словник мови Стуса  2018

← ІСПЕРЕДЛІТАВТОДАФЕ →

words-app-1T: 0.066630644 M: 7 D: 0