АЕД

(< грец. aoidos – соловей, співець), -а, ч. Давньогрецькі поети й співці, мистецтво яких розквітло у VІІІ — VII ст. до н.е. Аеди виконували епічні твори, акомпануючи собі на струнному щипковому інструменті формінксі, лірі чи кіфарі. Ви вбивці, ви ненатлі нелюди спередвіків, а ми припізнені аеди, наш злочин — спів. (П-2:94).

Словник мови Стуса 

АКАНТ →← АДАМАШКА

T: 0.098197867 M: 3 D: 3