ЕДЕМ

(< д.євр. edēn — насолода), -у, ч. 1. За Біблією, земний рай, місцеперебування людини до гріхопадіння. 2. перен. Благодатний куточок землі. Старі гріхи епоха душить і людство душиться, в Едем даремне прагнучи... (ЗД:80).

Словник мови Стуса 

ЕЛІЗІУМ →← ДУШЕКРОНА

T: 0.123268503 M: 3 D: 3