АНТЕЙ

(грец. Antaios), -я, ч. 1. У давньогрецькій міфології син Посейдона й Геї, велетень, найвродливіший і наймогутніший поміж гігантами; був непереможний, доки діставав силу від матері. 2. перен. Людина, що нерозривно пов'язана з рідною землею, народом, від яких має міць і силу. Та й як хвалить? І як сказать — люблю? І як промовить, що люблю — тебе я? І як між кабінетів, між антеїв Я підійду і словом прохоплюсь? (Т.1, кн.2:49); ...постане, рушачи гріхи кайданів, вістуючи повернення Антей (ЧТ:84).

Словник мови Стуса 

АНТИСЕБЕ →← АМАРАНТ

T: 0.103364374 M: 3 D: 3