КАДУБ

-а, ч., рідко. Велика діжка. Ніби сад осінній поріс ці кадуби, мішки і скрині і проімшанив зчовганий поріг. (ЧТ:110); Як добре сіятись під небом, ісклавши в копи хліб смертей, і пильнувати сон очей, бо мед гріхів цідити треба в спижеві кадуби ночей. (П-1:125).

Словник мови Стуса 

КАЛЬНИЙ →← КАВАЛОК

T: 0.116808995 M: 3 D: 3