КОЧЕТ

-а, ч. Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла. Скриплять од вітру старі кочети. А ген на озері чотири квітнуть вирви. (Т.1, кн.2:222); Де ти хвиля, де той Стікс спасенний, кочети блаженні не скриплять, тільки ночі бовваніють стели, літери на стелах хлюпостять. (П-2:218-219).

Словник мови Стуса 

КРАЙБІЛЬ →← КОСОПИС

T: 0.09264866 M: 3 D: 3