КУМЕЛЬОГОМ

(кумельгом), присл. У безпорядку; шкереберть; сторчма. Лечу ув ваші очі, журбою криті – навзнак, кумельгом, мов у ясну благословенну прірву. (ЧТ:95); По клумбі вітер перебіг і кумельгом до мене. (ЧТ:176).

Словник мови Стуса 

КУНТУШ →← КУЗКА

T: 0.099796096 M: 3 D: 3