E Є І А Б В Г Д Е Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я Ґ 
АТЛАНТ
(грец. Atlas (Atlantos)), -а, ч. 1. Титан, що брав участь у боротьбі проти Зевса і був покараний: мусив вічно підтримувати небесне склепіння на голові і руках. 2. архт. Вертикальна колона-підпора у вигляді могутньої чоловічої постаті. 3. перен. Велетень. У Стуса: перифраз на позначення шахтарів. ...розлуки рвав, як обривають жили атланти териконів і тачок... (ЗД:75).

Словник мови Стуса  2018

← АРХИСТРАТИГАТОЛ →

Смотреть значение "АТЛАНТ" в других словарях:
words-app-1T: 0.07056749 M: 7 D: 0