АТЛАНТ

(грец. Atlas (Atlantos)), -а, ч. 1. Титан, що брав участь у боротьбі проти Зевса і був покараний: мусив вічно підтримувати небесне склепіння на голові і руках. 2. архт. Вертикальна колона-підпора у вигляді могутньої чоловічої постаті. 3. перен. Велетень. У Стуса: перифраз на позначення шахтарів. ...розлуки рвав, як обривають жили атланти териконів і тачок... (ЗД:75).

Словник мови Стуса 

АТОЛ →← АРХИСТРАТИГ

T: 0.109150379 M: 3 D: 3