ОБАКРАЙ

-ю, ч., інд.-авт. Похідне від оба і край — на обидва боки. З ціложиттєвого ждання Ти смерть на кілька літ відтрутив, аби почути пахощ рути і в неї впасти навмання — з усіх розлук — на обакрай Вітчизни — і яви, і мрії. (П-2:19).

Словник мови Стуса 

ОБЕЗГОЛОСЕНИЙ →← НОЧЕДНІ

T: 0.076469339 M: 3 D: 3