ОКРИК

-у, ч. 1. Вигук, яким окликають кого-небудь. 2. Вигук, який має в собі наказ, погрозу і т.ін. ...аби спізнати, що рівновеликі оці зусилля єдності — з обох найдальших окриків... (ЧТ:115).

Словник мови Стуса 

ОКРИЛЛЯ →← ОКРАЙСВІТ

T: 0.071897298 M: 3 D: 3