ОСОННЯ

-я, с. 1. Незатемнене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. 2. Бокова частина будівлі, освітлювана сонцем. А впораюсь — раптом вирветься Чевоним осонням, Червоною стрічкою мітяться Кола агоній. (Т.1, кн.2:36); І чиїсь порожні ступні, прокладені іще допіру, аж сині на осонні. (ЧТ: 169).

Словник мови Стуса 

ОСОРОМА →← ОСМУТА

T: 0.085403554 M: 3 D: 3