ОТАВА

-и, ж. Трава, що відростає на місці скошеної. Так явно світ тобі належать став, що вражений дарованим багатством оцього дня, відчув, як святотатство: блукати лісом, лонами отав топтати ряст, аби спізнати в горі наближення своїх гріховних прав. (ЧТ:158).

Словник мови Стуса 

T: 0.02369245 M: 1 D: 1