БАСАМАН

(басамань), -у, ч., розм. Смуга на тілі від ударів. Довга дорога і порожня, дві чорні колії в огні плафонів. І на серці кожна, як басамани вогняні. (П-1:51); Із випатраних гнізд зриваються орлята, у безвість вирушати, де басамань борізд. (П-1:129).

Словник мови Стуса 

T: 0.03580852 M: 1 D: 1