БАСАМАН

(басамань), -у, ч., розм. Смуга на тілі від ударів. Довга дорога і порожня, дві чорні колії в огні плафонів. І на серці кожна, як басамани вогняні. (П-1:51); Із випатраних гнізд зриваються орлята, у безвість вирушати, де басамань борізд. (П-1:129).

Словник мови Стуса 

БАСАМАНИТИ →← БАНТИНА

T: 0.104539966 M: 3 D: 3