ПАНТОКРАТОР

(грец. вседержитель), -а, ч. Назва різних божеств, пізніше переважно ім'я Бога іудеїв та християн, а за часів грецької патристики — синонім Христа. Образ Христа Пантократора один з провідних у візантійському мистецтві; особливо часто містився у центральному куполі храму. Пожовкло рано вигнане стебло, а там, де жебоніло джерело, схилив чоло дбайливий Пантократор. (П-1:130).

Словник мови Стуса 

ПАНТРУВАТИ →← ПАНТИ

T: 0.092043825 M: 3 D: 3