ПЕНАТИ

(лат. Penates), -ів, мн. 1. У давньоримській міфології – боги-охоронці, що забезпечували добробут держави, родини та домашнього вогнища. 2. перен. Рідна домівка, домашнє вогнище. То як тобі пенати? Тягнись, як шарий віл. Десь шамотить Хрещатик і кішлиться Поділ. (ЧТ:34).

Словник мови Стуса 

ПЕРЕВІЛГЛИЙ →← ПЕЛЕХАТИЙ

T: 0.077507626 M: 3 D: 3