БЕДРИК

-а, ч., бот. Рід родини зонтичних; багаторічна трав'яниста рослина з прямостоячим стеблом і пірчастим листям. Довкола сопки і хрести, людські кістки біліють щедро, од божевілля й німоти малесенький рятує бедрик. (П-1:150).

Словник мови Стуса 

БЕЕШТАТИ →← БАЯДЕРА

T: 0.162315238 M: 4 D: 620