ПОЗАПРОСТІР

-стору, ч., інд.-авт. Похідне від поза і простір — той, що перебуває поза простором. Як вікна в позапростір, позачас, за мури німоти і всепокори, так світяться свічада, світлом хорі, і пильно задивляються крізь нас у сяйва... (П-1:66).

Словник мови Стуса 

T: 0.04032999 M: 1 D: 1