ПОТИР

-а, ч. Чаша чи келих для ритуальних християнських релігійних обрядів. Кохана спить. У ярому потирі — вино кохання і вино проклять. (П-1:40); О вирвись, залишивши вирву у грудях, і роздмухай грань моїх самопротистоянь і дай напитися з потиру. (П-2:195).

Словник мови Стуса 

ПОТОРОЧ →← ПОТЕРЧА

T: 0.161269238 M: 4 D: 620