БЛАГОСТИНЯ

-і, ж., заст. Милість, ласка, благодіяння. Отак і ти постанеш знов, поете, з майбутнього високих благостинь... (ЧТ:74); Бо зійшла на мене благостиня, обуяла мить... (ЧТ:86).

Словник мови Стуса 

T: 0.033432694 M: 1 D: 1