E Є І А Б В Г Д Е Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я Ґ 
БОЛІД
(< грец. bolis — метальний спис), -у, ч. Великий, дуже яскравий метеор з довгим хвостом, що світиться. А ти шугай – у самокружелянні (немов планета згасла? чи болід?) Тут ані дня, ні ночі, ні світання, і почезає за тобою слід. (ЧТ:59); Горить твій слід – немов болід, як Тора, і ти гориш — то вічний твій приділ. (П-1:134).

Словник мови Стуса  2018

← БЛИЗНАБОРВІЙ →

T: 0.097621223 M: 5 D: 3