БОРЛАК

-а, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик. І рветься зойк, високий до нестями, тугими борлаками кобилиць. (ЗД:69); У зашморзі бід аж зайшовся кривий од волання борлак, аж огранням дзеркал заросилася кров! (П-1:33).

Словник мови Стуса 

БОРНЯ →← БОРВІЙ

T: 0.088177315 M: 3 D: 3