search
E Є І А Б В Г Д Е Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я Ґ 
БОРЛАК
-а, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик. І рветься зойк, високий до нестями, тугими борлаками кобилиць. (ЗД:69); У зашморзі бід аж зайшовся кривий од волання борлак, аж огранням дзеркал заросилася кров! (П-1:33).


Словник мови Стуса 

skip_previousБОРВІЙБОРНЯskip_next

Смотреть что такое "БОРЛАК" в других словарях:
T: 0.019772067 M: 19 D: 0