search
E Є І А Б В Г Д Е Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я Ґ 
БУГИЛА
-и, ж., бот. Трав'яниста рослина з родини зонтичних із солодким стеблом. проростень, і бугила, і жалом жалощів тріпоче доба і не пустити хоче стежина, терням, поросла. (П-2:122) будики -ів, мн., розм. Годинник. Поніч. Будики сокочуть, наче кури. (Т.1,кн.2:141).


Словник мови Стуса 

skip_previousБРУСТВЕРБУЙНОГРАЙНИЙskip_next

Смотреть что такое "БУГИЛА" в других словарях:
T: 0.01562368 M: 19 D: 0