БУГИЛА

-и, ж., бот. Трав'яниста рослина з родини зонтичних із солодким стеблом. проростень, і бугила, і жалом жалощів тріпоче доба і не пустити хоче стежина, терням, поросла. (П-2:122) будики -ів, мн., розм. Годинник. Поніч. Будики сокочуть, наче кури. (Т.1,кн.2:141).

Словник мови Стуса 

T: 0.045326147 M: 1 D: 1