СТОЖАЛЬНИЙ

-а, -е, інд.-авт. Похідне від сто і жальний. ...де розкошує маячня моїх далеких недобутих марень в калейдоскопі радосте-жалів, над вежею стожальної покари стрілою давніх і незбутніх днів... (ЧТ:154); Куріє руїна. Кривавим стікає потоком, і сонце татарське — стожальне – разить наповал. (П-1:45).

Словник мови Стуса 

T: 0.032726698 M: 1 D: 1