СФІНКС

(грец. sphinx), -а, ч. 1. У Стародавньому Єгипті – кам'яна фігура лева з людською головою. 2. У давньогрецькій міфології крилате чудовисько з лев'ячим тулубом, жіночими грудьми і головою, що жило на скелі поблизу Фів; Сфінкс з'їдав тих перехожих, що не знали відповіді на його загадку, яку зміг розгадати тільки цар Едіп. 3. перен. Про загадкову істоту; про незрозумілу, дивну людину. І гарячий шепіт, і подих — чую в себе за плечима. Та потерпаю: обернусь — і вклякну, і стану невпізнанним, наче сфінкс. (ЧТ:119); Щодня, щогодини бомбардую думками образ твій, Сфінксе. (П-2:81).

Словник мови Стуса 

СХАРАПУДЖЕНИЙ →← СУХОЗЛОТЬ

T: 0.06157947 M: 3 D: 3