ВІТРОВІННЯ

-я, с., поет. Віяння вітру. Він змеле зерно ще своє тут, де гроза реве у небі, де Україна грози п'є, своє державне вітровіння. (Т.1, кн.2:87).

Словник мови Стуса 

ВІФЛЕЄМ →← ВІЛГЛИЙ

T: 0.088484611 M: 4 D: 620