ВАЛЬКИР

-а, ч., розм. Бічна кімнатка, відокремлена стіною від великої кімнати. Покрий на засув двері. В валькирі так сумно пахне. (ЧТ:110); Жила-була: ходила на базар, по поликах водила прошви карі, корову одлучала од отари і ввечері, коли чадний ліхтар ваиькир освітлював — місила свиням полову житню й білі буряки. (П-2:261).

Словник мови Стуса 

ВАЛЬОК →← ВАЛУВАТИ

T: 0.157716272 M: 4 D: 620