search
E Є І А Б В Г Д Е Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я Ґ 
ВАЛЬКИР
-а, ч., розм. Бічна кімнатка, відокремлена стіною від великої кімнати. Покрий на засув двері. В валькирі так сумно пахне. (ЧТ:110); Жила-була: ходила на базар, по поликах водила прошви карі, корову одлучала од отари і ввечері, коли чадний ліхтар ваиькир освітлював — місила свиням полову житню й білі буряки. (П-2:261).


Словник мови Стуса 

skip_previousВАЛУВАТИВАЛЬОКskip_next

Смотреть что такое "ВАЛЬКИР" в других словарях:
T: 0.025666225 M: 19 D: 0