E Є І А Б В Г Д Е Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я Ґ 
ВАЛЬКИР
-а, ч., розм. Бічна кімнатка, відокремлена стіною від великої кімнати. Покрий на засув двері. В валькирі так сумно пахне. (ЧТ:110); Жила-була: ходила на базар, по поликах водила прошви карі, корову одлучала од отари і ввечері, коли чадний ліхтар ваиькир освітлював — місила свиням полову житню й білі буряки. (П-2:261).

Словник мови Стуса  2018

← ВАЛУВАТИВАЛЬОК →

Смотреть значение "ВАЛЬКИР" в других словарях:
words-app-1T: 0.078346055 M: 7 D: 0