ВЕЛЬЗЕВУЛ

-а, ч. У християнських уявленнях демонічна істота. На вітрі струмує осика і сяєвом сходить цвинтарним (защедра щопта Вельзевула твій тойсвіт підносить до уст). (П-1:87); Віками йде вертепна драма у дев'ять Дантових картин, сам Ірод краще не заграв би, тут Вельзевул покине кін, не витерпить. (П-2:227).

Словник мови Стуса 

T: 0.036794736 M: 1 D: 1