Словник мови Стуса

ЖИВИЦЯ

-і, ж. Густа, прозора рідина, що виділяється зі стовбура хвойного дерева і складається зі скипидару та смоляних кислот. Бо кожну ніч порипують бори і ладаном мені живиця пахне... (ЗД:92); О скрипки тьмавий гуд — мов скапує живиця, зникають намерзи і вже хмеліє гін дзвінкого дерева... (П-2:155).
Ещё