Словник мови Стуса

ЖИТТЄСМЕРТЬ

-і, ж., інд.-авт. Похідне від життя і смерть. У затишку прожити не судилось: ударив грім — і зразу шкереберть усе пішло, що ніби тільки снилось, як життєіснування й життєсмерть. (ЧТ:24); Сховати ся од долі — не судилось. Ударив грім і зразу шкереберть пішло життя. І ость ти — все, що снилось, як смертеіснування й життєсмерть. (П-1:83).
Ещё