Словник мови Стуса

ВАЛЬОК

-а, ч. Грудка мокрої глини, приготована для обмазування чи для складання стін будинків. Робітниче — пропахле селище — в сосні, в остружках, в самані, у вальках - нагадувало драбинчастий іще порожній віз. (Т.1,кн.2:183).
Ещё