Словник мови Стуса

ВЕРИГИ

-иг, мн., заст., іст. Залізні ланцюги, які носили на тілі релігійні фанатики з метою самокатування. Як легко, збувшися старих вериг, почутись вільному, з собою в парі! (ЧТ:13).
Ещё